Ангола, країна на південному заході Африки, багата на природні ресурси, зокрема нафту й діаманти, намагається відбудувати й стабілізувати свою економіку після тривалої громадянської війни, що закінчилася у 2002 році. Шлях країни до економічної стабільності й зростання сильно впливає економічна політика, що визначається її урядом. Ці політики відіграють важливу роль у формуванні бізнес-середовища, впливаючи на все від інвестицій та торгівлі до підприємництва та індустріалізації.
Історичний контекст та економічні політики
У роки після свого відокремлення від Португалії у 1975 році, Ангола пережила тривалу громадянську війну, яка серйозно пошкодила її економічну інфраструктуру. Після війни відновлення було складним, і ангольський уряд розпочав кілька економічних реформ для відбудови нації. Головна мета уряду полягала в стабілізації економіки, зниженні інфляції та диверсифікації поза залежністю від нафти.
Однією з ключових економічних політик, запроваджених, був **Національний План Розвитку Анголи 2018-2022**. Цей план мав на меті підтримку макроекономічної стабільності, сприяння сталому економічному росту та зниження бідності. Він підкреслював потребу в структурних реформах для покращення конкурентоспроможності та покращення бізнес-клімату.
Залежність від нафти та зусилля з диверсифікації
Економіка Анголи сильно залежить від нафтового сектору, який становить значну частину її ВВП та державних надходжень. Нестійкість цін на нафту зробила ангольську економіку вразливою до зовнішніх шоків. Для пом’якшення цього уряд активно працює над політиками диверсифікації.
**Закон про Приватні Інвестиції**, переглянутий у 2018 році, є значним прикладом. Він спрямовувався на створення більш сприятливого середовища для закордонних та внутрішніх інвесторів, шляхом скорочення бюрократії та надання стимулів для інвестицій у нефтяні сектори, такі як сільське господарство, туризм та виробництво.
Грошово-фінансові політики
Монетарні політики також відіграли значну роль у бізнес-середовищі. Національний Банк Анголи (BNA) провів заходи для контролю інфляції та стабілізації національної валюти – Кванзи. Наприклад, були впроваджені політики дефляції валюти для підтримки конкурентоспроможності та стимулювання росту експорту.
Щодо фіскальної політики, уряд Анголи працював над удосконаленням збору податків та керуванням державними витратами. Введення **Податку на додану вартість (ПДВ)** у 2019 році відзначило значну зміну в напрямку диверсифікації джерел доходів та зменшення залежності від нафтових надходжень.