Сімейне та шлюбне право в Індонезії: ключові питання та тенденції

Індонезія – архіпелагічна країна в Південно-Східній Азії та Океанії, що складається з більш ніж 17 000 островів. Це найбільша за площею островна країна у світі та 14-та за розмірами. З населенням понад 270 мільйонів людей вона є четвертою за чисельністю країною у світі. Це різноманіття має відображення в правовій системі країни, зокрема щодо сімейного та шлюбного законодавства.

Історичний контекст та правова система

Індонезійське сімейне та шлюбне право значно еволюціонувало з годинами, під впливом різноманітних культурних, релігійних та етнічних традицій нації. Основна законодавча рамка, яка регулює питання шлюбу та сім’ї, – Цивільний кодекс щодо шлюбу № 1 від 1974 року. Цей закон був прийнятий для об’єднання різних звичаїв та релігійних практик у більш єдину національну систему права.

Основні проблеми та тенденції

1. Релігійне різноманіття та його вплив на шлюбне право

Індонезія визнає шість офіційних релігій: іслам, протестантизм, католицизм, індуїзм, буддизм та конфуціанство. Кожна релігія має свій власний набір правил та традицій, що стосуються шлюбу. Ця розмаїтість відображена у шлюбному законодавстві, яке дозволяє різним релігійним законам функціонувати одночасно. Наприклад, мусульмани дотримуються ісламського права (шарія), у той час як християни, індуїсти та буддисти дотримуються своїх відповідних релігійних доктрин.

2. Правовий плюралізм та звичаєве право

Крім релігійного права, Індонезія також визнає звичаєве право, відоме як “адат”, яке значно різниться в різних регіонах та етнічних групах. Адатні закони регулюють різні аспекти сімейного життя, включаючи шлюб, розлучення та спадщину. Цей правовий плюралізм може призводити до складних ситуацій, особливо коли звичаєві закони суперечать національному законодавству.

3. Реєстрація шлюбу

Реєстрація шлюбу є ключовим аспектом сімейного законодавства Індонезії. Згідно з Цивільним кодексом щодо шлюбу 1974 року, шлюби повинні бути зареєстровані у державі для їх правового визнання. Це вимога спрямована на захист прав обох подружжя та будь-яких дітей, які народилися у шлюбі. Проте на практиці не всі шлюби, особливо ті, що укладені на підставі звичаєвих законів, реєструються, що може призвести до правових ускладнень.

4. Вік шлюбу та дитячі шлюби

Мінімальний законний вік для шлюбу в Індонезії був підвищений до 19 років як для чоловіків, так і для жінок у 2019 році, що є значним кроком до гендерної рівності та захисту прав дітей. Дитячі шлюби лишаються актуальною проблемою, особливо у сільських районах, де переважують звичаєві практики. Уряд та різні НУО активно працюють над ліквідацією цієї практики шляхом освіти та інформаційних кампаній.

5. Гендерна рівність та права жінок

Індонезія значно просунулася у сприянні гендерній рівності та правам жінок у останні роки. Цивільний кодекс щодо шлюбу 1974 року надає жінкам право на ініціювання розлучення та передбачає відшкодування та утримання дітей. Однак гендерні нерівності залишаються, особливо в патріархальних суспільствах, де традиційні гендерні ролі глибоко закріплені.

6. Полігамія

Полігамія є законною в Індонезії, але вона підлягає строгим умовам згідно з Цивільним кодексом щодо шлюбу 1974 року. Чоловік може одружитися з більш ніж однією жінкою лише за згодою першої дружини та за судовою затвердженням, для чого потрібно довести, що перша дружина не може виконати свої подружні обов’язки з-за конкретних причин, таких як неизліковна хвороба чи інвалідність.

7. Закони про спадщину

Закони про спадщину в Індонезії мають багатогранний характер, охоплюючи національне законодавство, релігійні закони та звичаї. Ісламські закони про спадкування, які застосовуються до більшості мусульманського населення, визначають конкретні долі спадкоємців. Християнські, індуїстські та буддистські спільноти дотримуються своїх відповідних релігійних спадкових традицій.

8. Міжнародні шлюби

З глобалізацією та збільшенням мобільності міжнародні шлюби стають більш поширеними в Індонезії. Ці шлюби включають додаткові правові процедури, включаючи отримання свідоцтва про відсутність перешкод (CNI) від посольства іноземного подружжя та забезпечення відповідності як індонезійським, так і зарубіжним правовим вимогам.

Висновок

Сімейне та шлюбне право в Індонезії – це складна взаємодія національного законодавства, релігійних доктрин та звичаєвих практик. Хоча були зроблені значні кроки на шляху уніфікації цих різноманітних елементів, виклики залишаються, особливо щодо проблеми дитячих шлюбів, гендерної нерівності та правового плюралізму. Постійні зусилля уряду, громадського суспільства та міжнародних організацій є важливими для забезпечення того, щоб сімейне та шлюбне законодавство в Індонезії розвивалося з метою захисту прав та благополуччя всіх громадян.