У цій статті розглядаються тенденції та можливості, що характеризують економічний ріст в Ель-Сальвадорі.
Історичний контекст та останні економічні тенденції
Історично економіка Ель-Сальвадору сильно залежала від сільського господарства, з кавою як основним експортом. Однак починаючи з кінця 20 століття, країна розпочала диверсифікацію своїх економічних діяльностей. 12-річна громадянська війна, що завершилася у 1992 році, залишила глибокі рани, але за нею настали значні економічні реформи, спрямовані на стабілізацію макроекономічного середовища та сприяння зростанню.
З кінця 1990-х до початку 2000-х років Ель-Сальвадор прийняв американський долар як свою офіційну валюту, що призвело до більшої стабільності, але також створило залежність від економічного циклу США. У цей період також відбувся перехід до сервісно-орієнтованих галузей, таких як банківська справа та зв’язок.
Останніми роками, економіка Сальвадору **продемонструвала стійкість**. За даними Всесвітнього банку, ВВП Ель-Сальвадору відзначився помірними темпами зростання, і навіть хоча пандемія COVID-19 призвела до серйозних економічних наслідків, країна вирушила на шлях відновлення.
Ключові сектори, які підтримують зростання
1. **Виробництво та маґіляни:** Сектор виробництва, зокрема текстильна та швейна промисловість, відомі на місцевому рівні як “маґіляни”, був важливим для зростання економіки. Ці експортно-орієнтовані фабрики скористалися торговими угодами, такими як КАФТА-ДР (Угода про вільну торгівлю між Центральною Америкою та Домініканською Республікою).
2. **Перекази:** Значна частина економіки Ель-Сальвадору забезпечується переказами від сальвадорців, що проживають за кордоном, зокрема в Сполучених Штатах. Перекази становлять практично чверть ВВП країни, впроваджуючи значну платоспроможність у місцеву економіку.